Історії людей, що живуть у столиці один, п'ять і п'ятнадцять років

Населення столиці невпинно зростає. Частка тих, хто живе у Києві за часів діда-прадіда, щороку зменшується. Але яким все таки Київ залишається для тих, хто ризикнув: місто можливостей чи місто-монстр?

Kyiv Live розповідає про ставлення до столиці людей, які наважились переїхати у Київ 15, 5 та 1 рік тому.

"Ми досліджуємо місто разом з дівчиною"

Ілля, живе у Києві 1 рік

Вперше я приїхав у Київ на зйомки одного теле-шоу. Ми приїхали лише на один день. Пів дня були зйомки, а ввечері ми гуляли по Києву. Саме тоді у мене з'явилася ідея переїхати. Я люблю масштаби. Я люблю метушню й бачу, як багато тут можливостей для мого розвитку. 

Рішення про переїзд я прийняв раптово. В Харкові я працював офіціантом тривалий час і я відчував, що не створюю нічого нового. Не було ковтку свіжого повітря для моєї творчості. Тоді моя дівчина надіслала мені анкету на курси телеведучих у Києві. І вже через 10 хвилин я заповнив анкету. А вже через декілька годин мені передзвонили щодо співбесіди, мені її призначили за тиждень. Після другої зустрічі з Києвом я зрозумів, що точно переїду. Звичайно, страх був. Але цей страх перетворювався на мотивацію. Було стільки всього нового, я відчував натхнення щодня. 

Після року в столиці я відчуваю, що це моє місто. Я тут почуваюсь комфортно, я знайомлюсь з новими людьми і досягаю того, про що раніше й не мріяв. У столиці багато можливостей, головне їх шукати скрізь. Адже ти ніколи не знаєш, де і коли може вирішитись твоя доля.

Нещодавно до мене переїхала й моя дівчина. Ми досліджуємо місто разом. Ми живемо на Оболоні, але хочемо переїхати ближче до центру. Це і є мотивація працювати більше і якісніше. 

"Київ має свій характер. Усім байдуже на все й один до одного"

Аліна, живе у Києві 5 років 

Вперше я приїхала до Києва зі шкільною екскурсією, але не можу сказати, що місто якось вразило мене. Тому у мене ніколи не було мети переїхати до столиці. Коли я закінчила бакалаврат, то вступила на магістратуру у Київ. Зараз важко пояснити, чому так сталось. Це було дуже спонтанне рішення, яке не мало жодних аргументів. 

Мені не було страшно, я лише пам'ятаю як перші два тижні в мене постійно боліла голова від метро. Місто не зустріло мене надто приємно. У перший рік у Києві в мене в переході вкрали гроші, які я мала віддати за оренду квартири, а через тиждень у тому ж переході вкрали телефон.

Я з невеликого міста, тому не звикла до такої метушні. 

Мій улюблений район міста - Голосіївський. Саме там я винаймала своє перше житло і якось сталося, що усі мої квартири після також були у Голосіївському районі. 

Перші роки я все ще думала, що повернусь додому, тому що для мене все таки важливо не де жити, а як жити. Я знала, що у Запоріжжі в мене є власне комфортне житло. Зараз я вже думаю інакше. Я встигла полюбити Київ. 

Київ має свій характер. Усім байдуже на все й один до одного. Тут більше свободи. 

Поділ і Андріївський узвіз мої місця сили. Я би дуже хотіла жити у цьому районі: у старому відреставрованому будинку, з високою стелею та гарним видом з вікна.

"Якщо ти не здатний конкурувати, то місто може зламати"

Мілана, живе у Києві 15 років 

Я приїхала у Київ у 18 років. До цього я жила у Львові. У студентські роки влітку я залишилась одна в місті. Знайомі запропонували поїхати у столицю на роботу. Там якраз шукали активну молодь. Майже за останні гроші я купила собі квиток "СВ" (інших просто не було), залишила останні 200 гривень на запас, якщо щось піде не так і треба буде повернутися. Але додому я так і не повернулась. Ось вже майже 15 років я живу у Києві. 

Коли я тільки переїхала, в мене не було страху. Не було й грошей, нас жило багато людей в одній кімнаті, ми працювали вдень, а гуляли вночі. Усе було на ентузіазмі та бажанні щось робити. 

По своїй роботі я часто буваю в інших регіонах й містах й можу сказати, що Київ й кияни відрізняються від інших міст. Столиця розвиває смак, почуття прекрасного, але працює це з тими, хто цього хоче. Так само і в іншому: місто дасть тобі усі можливості, якщо ти готовий за них боротися та їх взяти. Часто в головах у людей є стереотип, що у Києві усе просто, а гроші сипляться на голову. Це не так. Київ знімає ці рожеві окуляри. Якщо ти не здатний конкурувати, то місто може зламати і до цього треба бути готовим.

Найцінніше у Києві - це люди. Це місто-концентрат неймовірних особистостей. Я зустрічала стільки людей зі стількох різних професій. Тут можна знайти, кого завгодно. Усіх доленосних людей я зустрічала саме тут. 

За професією я дизайнер, а навчалась на архітектора. Щодня я бачу багато проблем, зокрема архітектурних. Критикують усі, критикую й я. Проте важко одразу сказати, як це вирішити і що для цього потрібно робити.

Найбільше мене приваблює вигляд Дніпра. Пам'ятаю, коли я вперше приїхала в Київ, ми переїжджали на інший берег, я була в захопленні від цього краєвиду.