"Ми могли випадково зустрітися в будь-якому куточку світу": згадуємо Дмитра Євдокимова, який загинув у боях за Україну

Нещодавно у Тростянці попрощалися з 23-річним Дмитром Євдокимовим, студентом-істориком, який загинув захищаючи Україну у новій Вітчизняній війні проти росії. 

Новини. LIVE зв'язалися з одним з найкращих друзів Дмитра Ярославом Буханенко, щоби він розповів, яким був наш Герой (мова спікера подана без змін). 

Читайте також: Він був авантюрним і не хотів сидіти на місці: у боях за Україну загинув 23-річний випускник істфаку КНУ імені Шевченка. 

Дмитро пішов на війну у перші дні від початку російського вторгнення. Наш Захисник загинув в одному з боїв на Житомирському напрямку. Звістка про смерть Героя сколихнула всю спільноту історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка. 

Ярослав Буханенко спілкувався з Дмитром останні пів року, але за свідченням студентів, вони дуже зблизилися.

Ми познайомились близько пів року тому. Тоді я збирався відправитися у подорож автостопом Туреччиною і шукав напарника. Доля мене тоді звела з Дмитром. Він охоче погодився на мою пропозицію. Ми тоді були мало знайомі та не знали, що один від одного можна було чекати. Автостоп - це часто треш та якісь зовсім непередбачувані ситуації. Дмитро був великим мрійником та дуже позитивним хлопцем.

Пригадую, що навіть у ті моменти, коли все йшло не дуже добре, він завжди намагався зберегти холодний розум та позитив. Під час всієї подорожі з нами траплялося безліч пригод про які можна було зняти справжній фільм! Ми жили разом в іранців, знайомились з дівчатами у Стамбулі, застопили трактор, потрапили на турецьке весілля, заблукали в пустелі, працювали в готелі та ночували на пляжі в Анталії. Це було життя моментом про, яке так любив говорити Дмитро.

Ми чудово розуміли, що завжди можемо покластися один на одного у скрутний момент. Дмитро мене багато чого навчив, він був дуже добрим хлопцем із нереально красивою усмішкою, що завжди була його неодмінним атрибутом. Цікаво, що життя нас зводило разом. Навіть, коли ми сварилися. Пригадую зараз ситуацію, коли ми розділилися.

В Каппадокії я блукав пустелею, мене накрила піщана буря. Крізь пісок я бачив якогось хлопця і як виявилося, я бачив Дмитра.Ми були здивовані один одного тут зустріти й дуже сміялися з того, що доля завжди нас зводить разом…

Дякую тобі друже за всі ці неймовірні спогади... 

Редакція Новини. LIVE висловлює співчуття рідним та близьким Дмитра. Це непоправна втрата, яку наш народ не забуде.