Вони можуть розстріляти "Мрію", але не мрії: Як Лондон святкує День Незалежності України

Вулиця Даунінг-стріт з другого поверху традиційного лондонського автобуса виглядає, як великий синьо-жовтий прапор. Це місце стало символом зустрічі тих, хто вимушено покинув рідний дім, сценою для виступів і озвучення важливих меседжів всьому світу, майданчиком для привернення уваги британського уряду до актуальних подій війни в Україні.

Журналістка Новини.LIVE також відвідала свято та поговорила з його учасниками.

Більше тисячі людей зібрались 24 серпня, щоб нагадати: боротьба з окупантами триває, а вільні та незламні українці навіть не думають опускати руки.

На одну з центральних вулиць Лондона під час святкування люди принесли листівки, де написали про свої бажання. Поспілкувавшись з багатьма, стало зрозуміло, що воно єдине, але по-різному сформульоване — перемогти зло.

Все починається с урочистого відкриття та виступів гостей. А продовжується мітингом "Зупинімо разом війну в Україні, збережімо життя на планеті Земля".

Серед присутніх — шотландський бізнесмен та волонтер, Девід Фрейзер. Він з радістю поділився з нами своєю історією причетностні до України.

"Мої стосунки з Україною беруть початок у 1999 році, коли я вперше долучився до одного з гуманітарних проєктів у Мукачеві. Роки співпраці, і я маю там друзів, яких вважаю своїми братами та сестрами. На початку минулого року я зробив бізнес з нерухомості, щоб фінансувати різні проєкти у Європі та Азії. А коли почалась війна, моєю першою думкою було вступити до іноземного легіону і воювати разом з українцями", — розповідає Девід.

Однак, продовжує чоловік, після розмови з представниками консульства, його переконали, що більш ефективним він буду, збираючи гроші та займаючись інформаційною підтримкою.

"Я залишив роботу в ґалузі логістики, пофарбував свою машину у кольори українського прапора та почав створювати за допомогою Tesla світлові шоу з відомими українськими піснями у різних країнах", — каже Девід.

Автомобіль він використовує на акціях протесту, заходах зі збору пожертв і кожного дня — для підвищення обізнаності людей. Це не враховуючи звичайної волонтерської роботи.

Для мене надзвичайно важливим є право людей обирати своє майбутнє. Коли прагнення до свободи не поважають, а демократія утискається — їх треба відстоювати

Дідусь Девіда воював, тато брав участь у Корейській війні, брат - служить в армії. Усі вони ризикували життям, щоб Шотландія стала найвільнішою країною в світі.

"Сьогоднішнє свято, День Незалежності України, — це важливий історичний момент. Це країна, яку я дуже люблю, нещодавно мені подарували футболку "Я усиновлений українець", і це дало мені мотивацію вчити мову. Поки що виходить погано, але я намагаюсь", — розповідає Фрейзер.

Також на Даунінг Стріт вдалося зустріти одного з найвідоміших активістів, який народився в Україні, а виріс у Англії, Олександра Галку. Він є організатором мітингів, волонтером та засновником компанії Kozak.UA, яка допомагає біженцям з адаптацією.

Олександр поділився своїми думками щодо незалежності та враженнями від заходу:

"День Незалежності об'єднав сьогодні в Лондоні тисячі українців та британців. І це важливо. Тому що голоси у сукупності лунають дуже сильно — їх неможливо не почути. Україна має свою культуру, мову та характер. Я дуже люблю цю країну, але я втратив свою ідентичність, бо відчуваю себе українським британцем — виріс тут, інтегрувався в це суспільство не тому, що хотів, в мене тоді просто не було вибору", — поділився Олександр враженнями від заходу та думками про саме свято. 

За його словами, ті, хто приїхав до Сполученого Королівства після 24 лютого, відчувають щось схоже. І взагалі порівнювати минуле з сьогоденням не дуже правильно, адже ми можемо тільки вчитись на помилках і не повторювати їх.

Я пишаюсь тим, що поєднав в собі дві культури, дві мови, дві світогляди. І тепер моє завдання допомагати своїм землякам адаптуватись, знаходити себе, будувати тимчасове або постійне життя

Цей симбіоз ідентичностей, переконаний Галка, дає йому здатність надихати.

"Подивіться, які сильні та вільні люди зібрались тут. Їх головна мрія повинна здійснитись", — вказує він на інших учасників свята.

IT-фахівчиня Ольга Боднарук також ділиться своєю історією сприйняття Дня Незалежності.

"Для мене Незалежність завжди була чимсь звичайним, фактом, сьогоденням, адже я з покоління дітей, що народилися вже у незалежній країні під назвою Україна. Історія здавалася так мало реалістичною, ніби якась фантастика. Ми читали літературу, вчили вірші. Я згадую, як гарно я читала ті всі вірші, але усвідомлюю зараз, як же я їх насправді не розуміла", — каже вона.

Ольга добре пам'ятає свій перший урок в школі — тоді вчителька написала на дошці слова. "Країна, Україна, Батьківщина". Пізніше вона згадувала цей урок і думала: цікаво, чому власне так? Чи перший урок у британців чи американців починається так само?

Сьогодні Україна знову бореться за Незалежність — і сьогодні як ніколи розумієш, якою ціною попередніх поколінь минуло наше безтурботне дитинство

Зараз жінка поділяє біль і лють, що лунала в тих шкільних віршах. Усвідомлює, про що був той перший урок. Розуміє, що незалежність ніхто нам не дав, не приписав, не подарував — її треба вибороти, і ця боротьба триває.

До святкування Дня Незалежності України доєдналися і жителі Великої Британії. Всі разом учасники закликали світ прокинутись, запровадити повне ембарго на імпорт та експорт з росією і негайно припинити будь-яку співпрацю з кремлем. Адже війна триває, і потрібні рішучі дії, щоб зупинити агресора.