Записували інтерв'ю під обстрілами, ночували в метро та стали справжньою родиною: як редакція Новини. LIVE працює в умовах війни

Ранок 24 лютого. Четвер. Усі працівники редакції нашого видання прокинулися дуже рано. "Російські війська перетнули кордон", "Вже почалося", "Виходимо на зміну!", "Прокинулась від вибухів" - такі повідомлення з'являлися в чатах в перші години війни.

Звичний порядок нашої роботи змінився назавжди. Ще в ніч на 24 лютого ми запланували кілька текстів наступного дня і, як завжди, під кінець зміни побажали один одному приємного сну. На жаль, сон виявився коротким та поганим. Вже о п'ятій-шостій годині ранку всі почали писати одне одному, що відбувається в їхніх містах та селах.

Редакція у нас чимала, є люди, які працюють і у Львові, і в Києві, а також у Харкові, Одесі та навіть за кордоном. Ми опинилися не тільки в різних місцях, а й у різних умовах, проте наша команда швидко усвідомила, що хоч би як там було, але треба працювати, тому ми не покинули улюблену справу.

Новини. LIVE розповідає, як нам вдалося пережити перші дні вторгнення, працювати попри все і давати об'єктивну інформацію про війну (деякі імена змінено. – Ред.).

Читайте також: У метро тепер можна палити і навіть спокійно заснути: розповідь журналіста про життя у київській підземці .

Забули про комфорт і "встали" на військові рейки

Наша київська команда працює у дуже гарній будівлі у самому центрі столиці. Зазвичай ми приходили на роботу до восьмої ранку, бігли на курилку через дорогу від офісу та обговорювали плани на день. Потім підіймалися  на свій поверх до улюбленого кабінету. З його панорамних вікон ми насолоджувалися неймовірними краєвидами Києва.

Ми працювали згуртовано, майже всі дружили поза роботою. Деякі колеги нам навіть трішки заздрили, бо за останній рік ми досягли чималих успіхів, але водночас вміли й відпочивати. Влаштовували корпоративи, конкурси, але це було до... До 24 лютого. Перший день війни перевернув усе з ніг на голову.

Робочий день у всіх почався о п'ятій ранку, у всіх робочих чатах понеслися завдання — поставити блискавки (термінова новина, яка ставиться за хвилину, а потім доповнюється. - Ред.), опублікувати новини в соцмережах, обдзвонити всіх офіційних осіб, які можуть мати інформацію про актуальні події. 

Перші повідомлення про війну в робочому діалозі

Фрагмент чату київської редакції 24 лютого 2022 року

Тут важливо нагадати, що у нас є регіональні редакції – в Одесі, Харкові, Львові. Самі розумієте, що відбувалося в Харкові (про нього розповімо нижче. – Ред.) вже з перших днів війни, але ключове – всі, абсолютно всі вийшли на свої робочі місця та дуже оперативно почали виконувати завдання редакції. Деякі хлопці вже в перші години війни вирушили до лав ТРО або пішли до військкоматів і нині успішно воюють у ЗСУ.

Робочий день журналістів і редакторів стрічки (це люди, які пишуть новини. – Ред.) у перші тижні війни йшов не за графіком, а за потребою. Наприклад, о третій ночі з'явилася важлива інформація, і перший, хто її побачив і кинув у робочий чат, той і робив новину. Система працювала як годинник. І ключове – ми виходили на зміни та у вихідні дні, оскільки залишати людей без новин було б непрофесійно. Зараз ми також позмінно чергуємо у вихідні дні, але вже за затвердженим графіком.

А ще з перших днів наш сайт зазнав кібератак, і навіть якщо співробітники вчасно роблять свою роботу, то, на жаль, іноді результат їхньої праці ви можете прочитати трохи із затримкою — такі реалії війни... Зараз кількість атак зменшилася, але вони все одно мають місце і є зброєю ворога проти правди. На щастя, наші спеціалісти швидко виправляють і ці проблеми.

З ноутбуком та цигаркою на станції метро

Наші співробітники працювали не лише з різних локацій, а й у різних умовах комфорту. Були люди, які практично жили в метрополітені, у Києві, Харкові він став притулком для багатьох людей.

Метро стало другим домом для багатьох працівників редакції

Слава Богу, що на станціях підземки є інтернет і мобільний зв'язок – ці фактори дуже допомогли журналістам, які були змушені ховатися від обстрілів та працювати прямо під землею. Редакторка стрічки з київської редакції розповідала, що на окремих станціях київського метро навіть було обладнано місця для куріння, а з нашими нервами після прильотів та сумних новин ви можете уявити, як така дрібниця допомагала в роботі.

SMM-редакторка із харківської редакції взагалі встигала писати публікації в соцмережі, тікаючи в підземні укриття. І навіть дивом могла фотографувати наслідки рашистських авіаударів!

Перше березня – чорний день для нашої команди

Першого березня 2022 року під час обстрілу окупантами київської телевежі на Дорогожичах загинув оператор каналу LIVE Євген Сакун.

Під час обстрілу київської телевежі загинуло п'ятеро людей

Спочатку інформацію перевіряла поліція, оскільки загиблих було п'ятеро осіб, а ще п'ятеро отримали поранення. На жаль, 2 березня цю жахливу звістку підтвердили у Нацполіції.

Оператор телеканалу LIVE Євген Сакун загинув під час ракетного удару по київській телевежі

Колеги з різних видань телефонували, писали, публікували новини щодо загибелі нашого колеги. Автору цього матеріалу писав двоюрідний брат Євгена, він просто не міг повірити в те, що сталося. Ми теж.

"Тепер із окупантами у нас особистий рахунок..." - написала наша редакція тоді у своєму Telegram-каналі

Ми сумуємо разом із родичами Євгена Сакуна і будемо вічно його пам'ятати...

Новий ритм роботи – нові виклики

У квітні-травні в житті нашої редакції відбулися величезні зміни, ми починаємо потроху повертатися до звичного ритму роботи, наші журналісти бувають у гарячих точках, фотокореспондент робить чудові фоторепортажі не лише з місць ракетних ударів, а й з парків і садів Києва, в яких уже активно відпочивають городяни та гості столиці.

Наші журналісти мають спеціальні каски, жилети, які можуть забезпечити нам захист. У такій уніформі вони виїжджають практично на кожне редакційне завдання.

Нещодавно співробітники київської редакції записували інтерв'ю в Харкові (воно з'явиться на сайті трохи пізніше. – Ред.), і прямо під час розмови по столиці Слобожанщини було завдано ракетного удару. Цікаво, що ані спікер, ані журналісти не розгубилися, а продовжили свою роботу.

Уніформа журналістів за умов війни

Це сталося 26 травня. Влада заявила, що внаслідок ворожих прильотів загинуло дев'ятеро людей, зокрема п'ятимісячна дитина. Проте наші колеги залишилися у місті та довели свою роботу до кінця.

З початку війни у Харкові постійні "прильоти"

Травень приніс й інші зміни в наше життя – офіс переїхав на добрий десяток поверхів угору хмарочоса. Тепер із наших вікон видно весь Київ, а до затишного кабінету вже ходять  працювати журналісти Новини. Live.

"Мамочка, матуся, бомба впала десь зовсім поряд!" Зі спогадів нашої харківської редакції

Ранок 24 лютого повномасштабного вторгнення росії в Україну, попри очікування та побоювання, все одно став несподіванкою для мене. Все, про що ми думали, на що сподівалися і про що мріяли з сім'єю, того ранку назавжди змінилося.

Десь о п'ятій ранку 24 лютого мені зателефонувала подруга Дарина і крикнула в трубку, що їхній будинок на Салтівці бомблять. Я відкрила месенджер, а там купа повідомлень: "Вибухи у місті. Почалася війна". Перевірила робочі чати та поставила першу новину, колеги-журналісти швидко під'єдналися до стрічки. Вся наступна доба – це безперервне написання новин на сайт, у соцмережі та одночасно спроби подбати про власну сім'ю.

З початку війни у Харкові були проблеми у роботі системи оповіщення, люди орієнтувалися лише на вибухи. Ми весь день працюємо, а потім майже не спимо, всю ніч лунають вибухи, одягнені лежимо в ліжку. Біля мене завжди був ноутбук: журналісти не припиняли працювати, але при кожному сильному вибуху ми з сім'єю спускалися до свого звичайного підвалу біля будинку. Але найбільше нас із чоловіком лякала ймовірність окупації в Харкові.

Якось, коли я намагалася заснути, мене хвилин через двадцять розбудила донечка: "Мамочко, матусю, бомба впала десь зовсім поряд!" Чоловік сказав: "Падайте на підлогу!" Ми всі впали, закривши голови руками. Було дуже страшно.

Вражень від ночівлі в метро у мене не було, бо воно далеко від нас. Запам'ятала, як вийшла надвір і пролунав сильний вибух. Літак неподалік скинув бомбу на завод, поряд з яким був п'ятиповерховий будинок. Внаслідок вибуху загинуло щонайменше восьмеро людей. Крім того, в результаті влучення в будівлю утворилася вирва діаметром 3-4 метри.

В один з таких моментів, коли летіла ракета і ми намагалися дістатися до підвалу, я бігла, впала і сильно забила спину та бік. Потім виявилося, що я дуже сильно пошкодила руку і лише пізніше змогла її вилікувати спочатку в Польщі, остаточне лікування завершила у Великій Британії.

Мої друзі-колеги журналісти майже всі пішли на фронт захищати наше місто та державу. Вони воюють у ЗСУ. Я дуже ними пишаюся. Завдяки нашому єднанню ми переможемо! Я щодня живу думками про це! Вірю, що дуже скоро повернуся до свого рідного Харкова, навіть зібрала валізу.

За час війни ми стали професійнішими, ще більше згуртувалися, допомагаємо один одному. Значно змінилася спрямованість нашого видання – все робиться під нові запити читачів. Хочемо ще раз привітати всіх колег із Днем журналіста. Бажаємо такої ж сили духу та сміливості!

Вічна пам'ять усім загиблим журналістам...