"Навіть на дверях пишуть, що візьмуть українців": як допомагають біженцям у Великій Британії

Із початком повномасштабного вторгнення росії до України уряд Великої Британії запровадив дві програми підтримки українців, які приїхали до Сполученого Королівства через війну: сімейну візову програму та "Homes for Ukraine/Домівки для українців". Якщо для участі у першій потрібне запрошення від родичів, то щодо другої виникає чимало запитань.

Новини.LIVE поспілкувалося з українською підприємницею та волонтеркою, однією із засновниць благодійного фонду та сайту UAUK Together, Аліною Залевською про те, як знайти "спонсорів" для біженців з України, за яких умов можна їхати до Великої Британії та з якими труднощами доведеться там зіткнутися.

Як ви допомагаєте українцям знайти "спонсорів" та чому обрали це для своєї благодійної діяльності?

— З першого дня війни, коли українці почали масово виїжджати за кордон (як правило, це були Польща та інші найближчі до нас країни) ми дуже чекали на рішення Великої Британії: можливо, запропонують безвіз  чи альтернативний варіант. Тому що, наприклад, Ірландія одразу його запровадила, інші європейські країни імплементували спеціальні програми допомоги. Але Британія дуже довго нічого не робила в цьому напрямку, тому українці сюди виїхати не могли.

Звичайно, у воєнному та фінансовому планах вони допомагали нам багато. Врешті, все ж таки, британський уряд вирішив запровадити спеціальну допомогу зі в'їздом, програму Homes for Ukrainian.

Візу тепер відкривають абсолютно всім нашим без проблем, потрібно просто подати документи онлайн

Єдине, що повинна мати людина чи сім‘я — це "спонсора". Спонсор — британська чи іноземна родина, яка легально перебуває у країні та може надати кімнату, частину квартиру чи будинок, а також пройти контроль місцевих органів самоврядування. Британський уряд у такий спосіб розуміє, що люди не залишаться на вулиці, бо вони приїжджають до конкретних родин і живуть в нормальних умовах.

За перші дні з офіціального старту програми на державному сайті зареєструвались близько 200 тисяч британських родин, готових допомогти і взяти до себе українців

Якщо чесно, це неймовірні люди, тому що в інших європейських країнах такого б не було, я думаю. Саме ставлення звичайних британців до проблеми вражає — наскільки вони співчувають, розуміють та допомагають.

За якими критеріями "спонсори" обирають біженців, які тимчасово хочуть зупинитись у них?

— З самого початку, програма була трошки хаотичною. Спонсори мали реєструватися на сайті уряду, але не було єдиної бази даних, де люди могли б один одного знайти: українці — британців, британці — українців. Зарадив Фейсбук, бо там є певна інформація про кожного, через друзів та знайомих також коннектились. Коли я допомагала першим біженцям не було взагалі ніяких критеріїв.

Запропонована урядом програма — це, з одного боку, свого роду перекладання відповідальності на плечі звичайних громадян. З іншого, в уряді, напевно, не хотіли хаосу, щоб біженці без віз масово прилітали і не було, де їх поселити.

Звичайно, представники влади знали менталітет своїх людей, тому розраховували саме на це — їхню допомогу українським біженцям

Мені писали друзі з Британії, що готові допомагати і чекають від мене контакти тих, кому це потрібно. Я розміщувала інформацію в Instagram, і таким чином почала свою діяльність. 

Головним критерієм з нашого боку було: кількість кімнат та скількох біженців господарі можуть взяти. Ми навіть не дивились міста, просто хотіли, щоб люди скоріше виїжджали і були в безпеці. Потім, звичайно, почались проблеми, як правило, побутові.

Ми вже три місяці допомагаємо українським родинам знайти спонсорів і, тепер вже, намагаємось робити підбірку за допомогою локальних соціальних працівників, які телефонують британцям, розмовляють з ними, намагаються зрозуміти всі деталі. А потім наші українські волонтери роблять те ж саме щодо українських родин.

На яких ресурсах українці знаходять тих самих "спонсорів?"

— Дуже багато спонсорів було на сайті "Opora.uk". А також у групах на Фейсбуці: нових — наприклад Help refugees, або старих, які переформатували діяльність в актуальні для допомоги українцям. Потім наші хлопці створили Shelter4Ukraine і, звісно, моя команда активізувала UKUA Together.

Чи були ситуації, коли біженці з України домовлялись з англійцями про допомогу, а потім виникали конфлікти, через які останні відмовлялися від своїх обіцянок? 

— Звичайно, були різні ситуації, бо це людський фактор. Спонсори спочатку щиро хочуть допомогти, можливо, не до кінця розуміючи всіх складнощів, що треба прийняти чужих людей, тим більше з дітьми чи тваринками. Це не просто для нас і також не просто для них.

Найчастіше були проблеми з британцями похилого віку. Було таке, що дратував шум. Виникали такі ситуації, коли спонсори виганяли, просили піти

В такі моменти треба звертатись до Local Council, органу місцевого самоврядування — або спонсору, якщо він вже не хоче приймати людей, або біженцям, якщо є певні причини [відмовитись від гостинності], а працівники цього органу вже мають вирішувати питання.

Вони шукають іншого спонсора або соціальне житло, або подають заявку на фінансову допомогу. Одна з таких історій: дівчина з хворою на епілепсію дитиною оселилась у британки похилого віку, та постійно кричала і скандалила, а згодом взагалі їх вигнала.

Інших спонсорів знайшла їм я: сходили разом на обід, познайомились і про все домовились. Ще одну сім'ю з двома дітьми попросили з'їхати, бо сказали, що шість місяців не витримають такий режим життя. Дійсно, буває різне: і конфлікти, і просто нормальні пояснення.

Які права мають українці, отримуючи британські документи на три роки?

— Українці за цією схемою мають такі ж самі права, як і британці. Вперше, здається, за всю історію Британії, країна надає такі пільгові візи і біометричний дозвіл на проживання. Люди, як правило, чекають місяцями BRP (Biometric Residence Permit) — біометричну карту, а українцям роблять її за тиждень. Тому це взагалі безпрецедентна історія.

Для українців тут безкоштовна медицина, для дітей безкоштовна освіта, робота, соціальні виплати

Якщо ми кажемо про вищу освіту, то українці її можуть отримати, так само як британці, а ще державне кредитування — це максимум 9 тисяч фунтів на рік. Іноземці не мають таких прав.

Чи можуть люди без знання англійської самотужки пройти всі бюрократичні процедури після прибуття?

— Звісно, без мови трошки важко. Але зазвичай спонсори допомагають біженцям з усіма документами. У 90% випадків вони все контролюють особисто, їздять з українцями у державні установи та мають книжечку з важливими кроками: спочатку біометрика, паралельно виплати, реєстрація в лікаря. Тому відсутність англійської — це не критично. Тут завжди готові допомогти.

Є якась грошова допомога на перший час?

— Є, але дуже маленька. Можна податися на фінансову допомогу, вона називається Universal Credit. На одну людину виділяють десь 340 фунтів намісяць, ще є виплати на дітей — 270 фунтів на кожну.

Як правило, нараховується сума залежно від кількості дітей. Але якщо є безкоштовне житло, то цих грошей вистачає на їжу та побутові товари. Ціни в Британії на товари першої необхідності адекватні. Дорого коштує оренда житла, транспорт, ресторани.

Також є одноразова допомога по прильоту, вона становить 200 фунтів на людину і від Червоного Хреста — по 50 фунтів.

Як уряд Британії підтримує біженців у навчанні та пошуку роботи?

— Я знаю, що деякі університети давали гранти, спеціальні місця для українців. Шотландські університети на початку могли брати на навчання безкоштовно. Але треба було відслідковувати такі варіанти, телефонувати та займатись цими питаннями.

Щодо роботи — запрошують українців у магазини, салони, ресторани, у міжнародні компанії. Навіть на дверях пишуть, що візьмуть саме українців

З десяти людей, які бажають отримати роботу, надають перевагу нашим. Це підтримка не уряду, а самих британців та компаній. Знайти роботу не дуже важко. Навіть без знання мови. Тут економіка на хорошому рівні, тому роботи вистачає.

Розкажіть про конкретні "успішні кейси" зі спонсорством? Які історії вразили найбільше?

— Кейсів, звичайно, багато. Розповім про два важливих для мене. Перша родина, якій я допомогла, була з Борисполя: вагітна жінка на дев'ятому місяці з двома донечками, чоловіком та мамою. Їх спонсорами стали мої друзі із Уельсу. В них така ж велика родина тут, чудовий будинок, тваринки, гарна місцевість, були готові віддати будиночок для гостей українцям.

Я зробила оголошення у соцмережах, а Оля з Борисполя його побачила. Таким чином, ми про все домовились. Оля — кондитер, її чоловік працює у сільськогосподарській компанії, вони мали спокійно виїхати з України, бо їй скоро народжувати (за законом батько трьох дітей має право перетинати кордон), але в останній момент його з країни не випустили.

Оля навіть подумала залишитись, народити, а потім вже всім разом вирушити до Уельсу. Але спонсори наполягли, що вона мусить наважитись, бо це безпека її дітей

Я зустріла їх на залізничному вокзалі в Лондоні, і це були неймовірні відчуття. Бо люди пережили такий сильний стрес, але все це подолали.

Потім приїхав мій друг на машині, забрав їх. Ми оформили документи, зареєстрували сім'ю у лікарні, все організували і вже через декілька тижнів Оля народила дівчинку, назвали її Стефанією. Тепер вони живуть тут, у родин чудові відносини.

А друга історія набагато важча. Сім'я — мати, батько, двоє дітей з України. В батька онкологія, рак легенів. Я дуже хотіла допомогти, бо в моєї мами також був рак легенів, і вона померла від цієї страшної хвороби багато років тому. Знаю, як це важко, скільки треба зусиль докладати, а тим паче під час війни, коли лікарні бомблять.

Знайти родину, яка візьме чотирьох людей ще й з хворим чоловіком — це важко

Я зробила чат знайомих, де ми шукали для них сім‘ю. Хтось скинув контакт: він — лікар, вона — військова повітряних сил Британії, мають двох дітей приблизно такого ж віку, як українські. Саме вони і погодились допомогти — зареєстрували наших людей, знайшли лікарню, організували всі процеси.

Коли я вперше почула щасливий голос Лєни (дружини хворого чоловіка), я відчула себе щасливою. Бо до переїзду голос завжди був сумним. Тепер головне, щоб її чоловіка вилікували. Чудово, що в цих сімей зараз все добре.