Зазвичай українці у радянських таборах вишивали саморобними голками з риб'ячих кісток. Нитки вони розпускали з власного одягу. Їх також обмінювали або діставали через вільнонайманих працівників.
"Вишивали й на спецпоселеннях, де умови життя було вільнішими, тож можна було одягати вишиванку", — йдеться у матеріалі.
Політув'язнені українки. Фото: localhistoryГанна Савка (в заміжжі Опанович) на засланні в Кемеровській області, РРФСР, 1950-ті рр. Фото: localhistoryУкраїнці на засланні в м. Караганда, Казахська РСР, 1950-ті рр. Фото: localhistoryПолітв'язні в м. Воркута, Комі АРСР. Фото: localhistoryЛіворуч Марія Міджак, м. Новокузнецьк Кемеровської області, РРФСР, 1950-ті рр. Фото: localhistoryУкраїнки на засланні в Кемеровській області, РРФСР, 1950-ті рр. Фото: localhistoryМарія Мотрук, Томська область, РРФСР, 1950-ті рр. Фото: localhistoryПолітв'язні Степового ВТТ в Казахській РСР. Фото: localhistory Любов Кульчицька та Анна Ізьо на спецпоселенні в м. Норильськ, РРФСР, 1950-ті рр. Фото: localhistory Виступ танцювального гуртка у Вокрутинському ВТТ, Комі АРСР. Фото: localhistory Стоїть крайня справа Марія Голик (в заміжжі Туркас), пос. Батурино, Томська область, РРФСР, 1950-ті рр. Фото: localhistory
Нагадаємо, наші предки вишивали сорочки з використанням 20 технік, і найвідомішої нам — хрестик, серед них узагалі не було. Ця техніка стала популярною лише наприкінці ХХ століття, адже саме тоді в продажу з’явилися готові схеми вишивок.